Документ без названия
ФІЗКУЛЬТУРА В ДИТСАДКУ: ЧАС ЗМІН

Микола ЄФИМЕНКО, канд. пед. наук, незалежний експерт з фізичного виховання та оздоровлення дітей, м. Одеса

На порозі новий навчальний рік. І, як завжди, серпень — час активної підготовки до нього, переосмислення підходів до організації педпроцесу, визначення пріоритетів у роботі. Особливу увагу маємо звернути на один з найголовніших аспектів — формування здоров'я дитини. Чи належно ведеться фізкультурно-оздоровча робота в дитсадках? Які зміни на часі? З цими запитаннями ми звернулися до відомого новатора у цій сфері, науковця і практика, нашого давнього друга й автора журналу з 30-річним стажем.

- Шановний Миколо Миколайовичу, у Державних стандартах визначено: першим і найважливішим завданням дошкільної освіти є зміцнення здоров'я і фізичний розвиток дитини. Проте мусимо констатувати, що далеко не в усіх дитсадках фізкультурно-оздоровча робота справді стоїть на першому місці.

- Як не прикро, у багатьох закладах нині зовсім інші пріоритети. Першорядна увага приділяється зовнішнім атрибутам: кошти переважно витрачаються на євростелі, пластикові вікна, комп'ютеризацію, дорогі іграшки... А от фізкультурні зали у більшості садків обладнані зовсім недостатньо, у багатьох закладах їх просто немає, а фізкультура проводиться у музичній залі, яка не може замінити фізкультурну. Адже тут на перший план виходить естетизація приміщення: піаніно, ламбрекени, декорації, а з фізкультурного обладнання — лише одна-три шведські драбини (і це на 20-30 дітей у групі!), та й ті сором'язливо задекоровані ажурними шторками. Для повноцінного фізкультурно-оздоровчого процесу кількість драбин у фізкультурній залі має бути не менше 10, а ще краще 12-15. Це дасть змогу індивідуалізувати роботу: кожна дитина вправлятиметься біля своєї драбини, виконуючи персональне рухове завдання. А де в музичній залі можна повісити кільця, трапеції, канати, підвісні тренажери? Ніде, бо ж стеля має бути білосніжна й гарно декорована.

Так прагнення керівників дистадків до естетизації часто нівелює головне завдання — зміцнення здоров'я дітей. Час, нарешті, не лише на папері та у думках, а й на ділі змінити пріоритети, аби виховувати здорових і щасливих малят. У всіх дитсадках має бути окрема, добре обладнана фізкультурна зала з покритою ковроліном підлогою.

—  Звісно, зміна пріоритетів має відбутися передусім у свідомості педагогів. А які практичні кроки до реалізації оздоровчих і фізкультурних завдань вважаєте найбільш актуальними?

—   Таких кроків кілька. Почнемо із середовища, в якому перебувають діти у дитсадку.

ЗМІНИТИ ФІЗКУЛЬТУРНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

- Про важливість належно обладнаної фізкультурної зали ми вже говорили. Друга проблема — на території дитсадків практично немає професійно спроектованих фізкультурних майданчиків, міні-стадіонів та функціональних доріжок, тож досить часто дітям доводиться виконувати вправи на асфальті, що дуже небезпечно!

- Чим небезпечна фізкультура на асфальті?

- Від постійних жорстких мікрострусів, що виникають під час ходьби, бігу, стрибків на асфальті, міжхребцеві диски з часом розтрощуються, тоншають, зневоднюються, у них відбуваються дегенеративні зміни, що згодом може призвести до протрузії, тобто випинання міжхребцевого диска за межі хребта, а потім і до грижі. Треба заборонити проводити фізкультурні вправи на асфальті, бетонному покритті або керамічних плитках — це занадто жорстка опорна поверхня для дошкільнят, які ще не мають повноцінної ресорної функції стоп.

- Яким Ви бачите фізкультурне середовище дитсадка?

- На території дитсадка має бути якомога більше ландшафтних зон з природним дереном, ґрунтом, травою, листям, піском. Для різних вікових груп варто розробити спеціалізовані майданчики, а також спільний міні-стадіон. Крім того, варто прокласти по території функціональну доріжку, на якій передбачити маршрути для ходьби, бігу, туризму, подолання природних та штучних перешкод та ін. Така доріжка може мати довжину 600-1000 м: її викопують у ґрунті (ширина — 80-100см, глибина 35-40см) і засипають шарами піску, тирси, дрібної гранітної крихти, шлаком. Таким чином, після дощу не утворюватиметься болото, а під ногами буде м'яка, амортизаційна поверхня, яка не шкодитиме хребту дітей.

Таким чином, першочергово украй важливо створити умови, які спонукатимуть дітей до фізкультурної діяльності.

ЗМІЦНИТИ ШТАТИ

— Ще один важливий крок— визнати інструктора з фізичної культури спеціалістом номер один у дитсадку. І не може бути й мови про скорочення цієї штатної одиниці! Сьогодні близько 80-98% дошкільнят мають певні вади у фізичному розвитку та здоров'ї загалом. Долати ці проблеми повинен інструктор з фізичної культури разом з вихователями, батьками та іншими спеціалістами (лікарем, психологом, медсестрою, масажистом, інструктором з плавання, тренером, хореографом та ін.).

В ідеалі фізінструкторів у дитсадку має бути двоє, щоб діти були охоплені відповідною роботою у першій та другій половинах дня.

Добре, якби цю посаду займали чоловіки, бо "тягнути на собі" 10-12 груп, проводячи по 4-7 фізкультурних занять на день, —  чоловіча робота! Крім того, хлопчикам украй потрібен чоловічий приклад, якого їм так бракує у неповній сім'ї та фемінізованій дошкільній освіті.

ЗМІНИТИ ОРГАНІЗАЦІЮ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧОЇ РОБОТИ

— Певно, й роботу слід будувати по-новому?

— Так, ми підійшли до третього питання. Традиційна організація фізкультури з дошкільнятами завжди нагадувала школу "молодого бійця": шикування, перешиковування, "Ліворуч! Праворуч!". Це що, армія? Навіщо? Наші дошкільнята — це кошенята, краплинки роси, бджілки, автомобілі, літачки, персонажі мультиків та казок! З дітьми треба грати, а не шикувати їх. З 1982 року я проповідую тотальний ігровий метод: грати з малюками з першої і до останньої секунди заняття, перед ним і після нього. Педагог — режисер, діти — актори, заняття — вистава, вправи — ролі! Видатний російський вчений, професор Кудрявцев В.Т., симпатизуючи моїм розробкам, висловив дуже важливу, на мій погляд, думку: "... Для дітей дошкільного віку найголовнішим у фізичному вихованні є образний рух, у якому віддзеркалюється уява!". Саме це втілює авторська технологія "Театр фізичного виховання та оздоровлення"! На жаль, театралізація ще не всюди увійшла у педпроцес, зокрема фізичного виховання...

— Які малі форми організації фізкультурної діяльності дітей Ви порадите педагогам?

— Насамперед, це — ранкова гімнастика пробудження на свіжому повітрі або в приміщенні. Це — перша форма, з якої починається день у дошкільному закладі. Вона має бути ігровою, сюжетною, казковою, а не: "Раз-два-три-чотири! Раз-два-три-стій! Руки на пояс. За мною починай!". Це ж пробудження! Важливо взяти відповідний методичний тон. До того ж, вранці не можна виконувати швидкого бігу, жодних стрибків, підстрибувань.

Ще одна цікава авторська форма — кумедні фізкультуринки. Це — окремі ігрові вправи з жартівливими назвами, на кшталт "Ковбаса Іванівна", "Товстопузики", "Довгоніжки", "Млинці на сковорідці", які проводяться в еволюційній послідовності: від лежачо-горизонтальних положень — до вертикальних.

Третя авторська мала форма — горизонтальний пластичний балет або пластик-шоу. Унікальний естетико-оздоровчий напрям, спрямований на корекцію порушень постави, який впроваджується нами протягом 23 років! Україну познайомив із ним саме журнал "ДВ". Передбачає систему повільних, пластичних горизонтальних вправ під гарну музику за мотивом певного сюжету: "Золоті рибки", "Русалоньки", "Карнавал квітів", "Ранок у лісі" та ін.

Гімнастика пробудження після денного сну у спальні, на ліжках. Діти прокидаються, теплі, розслаблені — тут доречні вправи, які готують скелет і хребет до гравітаційних вертикальних навантажень. Виконується в ігровому стилі, в образах фізкультурної казки, яку розповідає дітям вихователь. Варіанти проведення такої гімнастики не раз публікувалися у "ДВ".

Варті уваги й фізкультурні корекційні етюди, які індивідуалізують корекційну роботу. Наприклад, вихователь вивів групу на прогулянку. В Оленки плоскостопість, тож їй треба дати вправи зі стояння та ходьби на носочках. А в Сергійка правосторонній сколіоз, йому вихователь запропонує зробити напіввис на перекладині зі словами: "Ти сьогодні будеш зеленою грушею, тримайся міцно за гілочку, не падай. А я — садівник, ходитиму навколо тебе, спостерігатиму". Так хлопчик повільно розтягуватиме спазмовані м'язи з однієї сторони спини.

Надзвичайно актуальні сьогодні у фізичному вихованні елементи трудотерапії. Треба давати дітям працювати викруткою, крутити гайки, точити, свердлити, пиляти, забивати... Цей напрям сьогодні потребує більш глибокої методичної розробки. Діти, особливо хлопчики, мають виростати вмілими і вправними.

Ще є безліч цікавих форм. Усе це — теми для окремої розмови, наступних статей з більш практичною спрямованістю. А поки ще раз наголошу: приділяйте належну увагу фізичному розвитку, руховій підготовці, зміцненню здоров'я дітей — це пріоритетний напрям у роботі всіх дошкільних закладів!

— Дуже вдячні за цікаву розмову. Сподіваємося, у наступних публікаціях Ви докладніше ознайомите наших читачів з Вашими цікавими розробками й напрацюваннями.